http://www.zoofirma.ru/
Центр ЛОРІМЕД: (098) 040-40-90, (0352) 40-40-90. ЛОР Кабінет: (096) 497-27-57

Алергічний риніт

sample 3

 

 

 

Алергічний риніт – запальна реакція слизової оболонки носа на дію алергену. Може протікати сезонно або цілий рік. Проявляється закладеністю,відчуттям свербіння і лоскотання в носі, рясним виділенням слизу, чханням, сльозотечею, зниженням нюху. Тривалий перебіг може призводити до розвитку алергічного синуситу, поліпів у носі, отиту, носових кровотеч, стійкого порушення нюху, бронхіальної астми.

Алергічний риніт широко поширений. За різними даними, цією формою алергії страждає від 8 до 12% всіх жителів Землі. Зазвичай розвивається в молодому віці (10-20 років). У старшому віці вираженість проявів може зменшитися, однак повністю пацієнти, як правило, не виліковуються.

Класифікація алергічного риніту

Виділяють дві основні форми захворювання:

  • Сезонний алергічний риніт. Найбільш поширена форма. Симптоми хвороби з'являються в певну пору року і найчастіше обумовлені контактом з пилком певних рослин.
  • Цілорічний алергічний риніт. Страждають переважно жінки зрілого віку. Симптоми захворювання виражені протягом усього року або періодично виникають незалежно від сезону. Хвороба викликається алергенами, які постійно присутні в навколишньому середовищі.

Сприятливі фактори та причини розвитку

Зазвичай алергічний риніт розвивається у людей із спадковою схильністю до алергічних захворювань. У сімейній історії пацієнтів часто згадується бронхіальна астма, алергічна кропив'янка, атопічнийдерматит та інші атопічні захворювання, якими страждав один або кілька членів сім'ї.

Найчастіша причина розвитку сезонного риніту алергічної етіології – пилок трав  і дерев.

Цілорічний алергічний риніт виникає при постійному контакті з частинками епідермісу тварин, різними хімічними сполуками і побутовим пилом, в якому містяться мікрокліщі.

Симптоми алергічного риніту

Для алергічного риніту характерні тривалі напади чхання, що виникають зранку і в момент контакту з алергеном. Через безперервний свербіж  пацієнти постійно чухають кінчика носа, від чого з часом на спинці носа іноді з'являється поперечна складка.

Постійна закладеність носа при розвитку алергічного риніту призводить до того, що пацієнти дихають переважно ротом. Алергічний риніт супроводжуютьводянисті виділення з носа, сльозотеча і неприємні відчуття в очах. Хронічні застійні процеси призводять до зниження нюху і втрати смакових відчуттів.

Цілорічний алергічний риніт часто ускладнюється вторинною інфекцією, обумовленою закупоркою придаткових пазух через набряк слизової. Можливий розвиток отиту або синуситу. При сезонному риніті подібні ускладнення виникають вкрай рідко.

При тривалому перебігу захворювання нерідко розвиваються поліпи слизової носової порожнини, які ще більше блокують отвори придаткових пазух, утруднюючи дихання.

Діагностика алергічного риніту

У процесі постановки діагнозу сезонного алергічного риніт велике значення має детальний збір анамнезу. Відзначається періодичність симптомів захворювання, пов'язана в часі з періодом цвітіння певних дерев і трав.

При діагностиці цілорічного алергічного риніту анамнестичні дані мають меншу цінність. Частий контакт з алергеном призводить до того, що симптоми алергічного риніту виражені постійно, тому встановити, який саме алерген послужив причиною захворювання, зазвичай неможливо.

Пацієнти з підозрою на  алергічний риніт повинні пройти огляд отоларинголога і консультацію алерголога.

Профілактика алергічного риніту

Єдина дійсно ефективна профілактична міра при алергічних риніті – максимальне усунення контакту з алергеном, який став причиною розвитку захворювання.

При алергічномуриніті, викликаним часточкамишкіри або шерсті  тварин необхідно виселити з будинку тварину, при алергії, спровокованої пилком трав і спорами грибів, бажано змінити місце проживання або встановити повітряні фільтри в приміщенні.

Пацієнтам з алергічним ринітом, зумовленим  пиловим мікрокліщем, слід забезпечити знижену вологість повітря в квартирі, видалити з будинку речі , в яких накопичується пил.

Всім хворим з алергічним ринітом рекомендується виключити контакти з неспецифічними подразниками (тютюновим димом, різкими запахами, вапняним  пилом).

 

Лікування алергічного риніту

Терапія при алергічному риніті визначається тяжкістю та формою захворювання. При легкому перебігу призначають антигістамінні препарати або інтраназальніглюкокортикоїди. При важкому алергічному риніті і захворюванні середнього ступеня тяжкості основним терапевтичних засобом стають інтраназальніглюкокортикоїди в поєднанні з препаратами антагоністів лейкотрієнівабо антигістамінними засобами.

Виражена закладеність носа є показанням до призначення судинозвужувальних препаратів місцевої дії, проте пацієнтам не рекомендують зловживати препаратами цієї групи через небезпеку розвитку медикаментозного риніту.

При наявності протипоказань до прийому лікарських засобів і недостатньому ефекті лікування можлива гіпосенсібілізація до певних алергенів. Лікування полягає у веденні під шкіру пацієнта екстракту алергену, з поступовим збільшенням його концентрації. Повний курс десенсибілізація триває від 3 до 5 років.

 

При неефективності консервативних методів лікування алергічного риніт та його прогресуючому перебігу можливе проведення хірургічного втручання на носових раковинах – вазотомії. Операція проводиться під місцевою анестезією.