http://www.zoofirma.ru/
Центр ЛОРІМЕД: (098) 040-40-90, (0352) 40-40-90. ЛОР Кабінет: (096) 497-27-57

Аденоїдні вегетації

sample

 

Аденоїди – патологічне розростання лімфоїдної тканини носоглоткової мигдалини, частіше у дітей 3-10 років. Супроводжується утрудненням носового дихання, хропінням під час сну, гугнявим голосом, нежиттю. Призводить до частих простудних захворювань і запалення в середньому вусі, зниження слуху, зміни голосу, невиразної мови, затримки розвитку, формування неправильного прикусу.

 Що таке аденоїди

 Разом з їжею, водою і повітрям в організм людини через рот проникає величезна кількість мікробів. У глотці знаходяться лімфоїдні утворення (мигдалики), які перешкоджають проникненню інфекції і захищають організм від хвороботворних мікроорганізмів. Мигдалина добре розвинена у дітей, з віком зменшується і часто повністю атрофується.

 Причини аденоїдів

Існує спадкова схильність до розростання носоглоткову мигдалини, обумовлена відхиленням в будові ендокринної та лімфатичної системи (лімфатико-гіпопластична аномалія конституції). Сприяючим фактором у розвитку аденоїдів може бути порушення харчування (перегодовування), токсичний вплив низки вірусів, алергічне захворювання. Вторинне запалення і збільшення аденоїдів може розвинутися після таких дитячих інфекційних захворювань, як коклюш, кір, скарлатина і дифтерія.

 Класифікація аденоїдів

 Виділяють три ступені збільшення аденоїдів

  • 1 ступінь – аденоїди закривають третину хоан і сошника. Протягом дня дитина дихає вільно. Вночі, через перехід в горизонтальне положення і збільшення обсягу аденоїдів дихання ускладнюється.
  • 2 ступінь – аденоїди закривають половину хоан і сошника. Дитина і вдень і вночі дихає переважно ротом, часто хропе уві сні.
  • 3 ступінь – аденоїди цілком (або майже цілком) закривають сошник і хоани. Симптоми ті ж, що і при 2 ступені, але виражені більш різко.

 Симптоми аденоїдів

Ніс дитини постійно або періодично закладений, характерно рясне серозне виділення. Дитина спить з відкритим ротом. Через труднощі з диханням сон стає неспокійним, супроводжується гучним хропінням. Дітям часто сняться кошмари.

При аденоїдах великого розміру змінюється мова, голос стає гугнявим. Отвори слухових труб закриваються збільшеними аденоїдами , що обумовлює зниження слуху. Діти стають розсіяними та неуважними.

У результаті проблеми з диханням поглиблюються, часто розвиваються риніти, з часом переходять у хронічний катаральний риніт.

Розростання аденоїдної тканини нерідко ускладнюється аденоїдитом (запаленням аденоїдів). При загостренні аденоїдиту з’являються ознаки загальної неспецифічної інфекції (слабкість, підвищення температури). Аденоїди і особливо аденоїдит часто супроводжуються збільшенням регіональних лімфатичних вузлів.

Тривалий перебіг хвороби призводить до порушення нормального процесу розвитку лицьового скелету. Нижня щелепа стає вузькою, подовжується. Через порушення формування твердого піднебіння, виникають порушення прикусу. Обличчя пацієнта набуває своєрідного «аденоїдного вигляду».

Аденоїди можуть впливати на механізм дихання. При проходженні струменя повітря через носову порожнину відбувається рефлекторне формування характеру вдиху і видиху. Тому людина завжди дихає через ніс глибше, ніж через рот. Тривалий подих через рот обумовлює незначну, але некомпенсовану недостачу вентиляції легенів.

Кров дитини гірше насичується киснем, виникає хронічна не різко виражена гіпоксія мозку. Через хронічне порушення оксигенації у дітей з тривалим перебігом аденоїдів іноді розвивається деяка розумова відсталість. Пацієнти часто скаржаться на головні болі, погано вчаться, відчувають труднощі із запам’ятовуванням навчального матеріалу.

Діагностика аденоїдів

Діагноз виставляється на підставі детального огляду, ретельно зібраного анамнезу і даних інструментальних досліджень. Використовуються такі інструментальні методики:

Фарингоскопія. В ході дослідження проводиться оцінка стану ротоглотки і піднебінних мигдалин. Визначається наявність виділень слизисто-гнійного характеру на задній стінці глотки. Для огляду аденоїдів м’яке піднебіння піднімають шпателем.

Передня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи. Дослідження дозволяє виявити набряк та наявність виділення в носовій порожнині. У ніс дитини закапують судинозвужувальні каплі, після чого стають помітні аденоїди, які закривають хоани. Дитину просять ковтнути. Виникає скорочення м’якого піднебіння, воно викликає коливання аденоїдів, при якому видно світлові відблиски на поверхні мигдалин.

Задня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи через ротоглотку за допомогою дзеркала. При огляді видно аденоїди, які представляють собою напівкулясті пухлини з борознами на поверхні або групу звисаючих утворень в різних відділах носоглотки. Дослідження відрізняється високою інформативністю, проте його проведення представляє певні труднощі, особливо – у дітей молодшого віку.

Ендоскопія носоглотки. Високоінформативне дослідження, що дозволяє провести детальний огляд носоглотки. При огляді дітей молодшого віку потрібна анестезія.

Лікування аденоїдів

Існує два методи лікування аденоїдів. Це оперативне лікування та лікування лікарськими препаратами.
Оперативне лікування показано при третьому ступені збільшення аденоїдів, коли починають з'являтися ускладнення. На жаль, оперативне лікування не дає стовідсоткової гарантії, що аденоїди не виростуть знову і не буде потрібно повторне їх видалення. Така ситуація, рідко звичайно, але трапляється. У наш час операція з видалення аденоїдів маленьким дітям проводитися під загальним наркозом.

Лікування аденоїдів без операції є кращим методом, так як дитина зберігає додатковий бар'єр захисту і не отримує психологічну травму від операції.
Зміцнення імунітету, найважливіша частина лікування і профілактики аденоїдів у дітей. Чим менше дитина хворіє, тим менша ймовірність збільшення аденоїдів у дітей.

Основою консервативного лікування є звільнення носа від слизу, так звана іригаційна терапія. Для цього застосовують спреї на основі морської води , які можна використовувати з перших днів життя дитини. Промивання сприяє очищенню порожнини носа від надлишкового слизу, внаслідок чого, покращується носове дихання. Процедуру промивання носових ходів потрібно проводити два- три рази на день.

Більш ефективним є промивання методом переміщення рідин (метод «кукушки»), що виконується в умовах лікувального закладу.